Як користуватися будь-яким цифровим дзеркальним фотоапаратом Nikon

Метод2З 4:

Основи

1. Знайомтеся з основними інструментами керування налаштуваннями. про них йтиметься нижче, тому розберіться, що являє собою кожен з таких інструментів.

   • Головний регулятор знаходиться з задньої сторони камери, у верхньому правому куті.
     Головний регулятор.
   • Додатковий регулятор розташований на передній частині під кнопкою спуску затвора. У найдешевших фотоапаратах цього регулятора немає.
     Додатковий регулятор знаходиться на передній частині камери, біля кнопки спуску і важеля включення/вимикання.
   • Диск управління на задній частині корпусу дозволяє перемикатися між точками автофокусу (про це мова піде нижче). Цей диск також використовується для виклику і управління меню.
     Диск управління на Nikon D200.

Метод3З 4:

Налаштування

У цифрових дзеркальних камерах Nikon є налаштування, які потрібно встановлювати лише один раз. У цій статті ми будемо використовувати узагальнення, які допоможуть вам почати фотографувати, однак коли ви станете домагатися певних успіхів і почнете розбиратися в тонкощах настройки, вам, можливо, захочеться поекспериментувати з різними функціями. Але до цього ви приступите пізніше, а поки потрібно навчитися основам.

1. Переведіть камеру в режим серійної зйомки. за замовчуванням ваша камера буде налаштована на одноразовий спуск затвора (тобто при одному натисканні кнопки спуску затвора фотоапарат зможе робити тільки один знімок). Поки вам це не потрібно. При режимі серійної зйомки камера фотографує на великій швидкості до тих пір, поки ви не відпустите кнопку спуску. Цифрові камери дозволяють використовувати таку настройку, і навіть якщо ви не знімаєте предмети, які швидко рухаються (а режим серійної зйомки просто необхідний в таких випадках), використання цього режиму виправдано з однієї причини: він дозволяє отримати більш різкі знімки. Серія з двох або трьох знімків підвищує ваші шанси отримати різку фотографію: якщо ви робите тільки один і він по невезіння виходить розмазаним, хороший кадр буде загублений. Крім того, камера не буде рухатися через повторні натискання на кнопку спуску, що також сприятиме більшій різкості фотографій.
   
   Не переживайте за ресурс затвора-більшість цифрових дзеркальних камер Nikon не потребують ремонту або заміни затвора і після сотні тисяч кадрів. ^[2]

   • Професійні камери . Для цього у вас є окремий регулятор. Переведіть його в положення С. натисніть кнопку поруч з регулятором, щоб активувати його, і переключіть регулятор. У вашої камери також можуть бути положення Ch і Cl - це означає " серійна швидкісна зйомка "(continuous/high-speed) і «серійна зйомка на низькій швидкості» (continuous/low-speed). Ці назви говорять самі за себе, тому вибирайте те, що вам більше підходить.
     Регулятор на D2H, переведений в режим Ch (Continuous/High speed).
   • Камери середньої категорії . Затисніть кнопку, зображену на фотографії, і прокрутіть круглий регулятор. На верхньому екрані з'являться три прямокутники (замість одного прямокутника або значка таймера), які означатимуть, що режим серійної зйомки включений.
     Кнопка перемикання на Nikon D70.
   • Камери початкового рівня . Вам доведеться покопатися в налаштуваннях, щоб дістатися до потрібного розділу. На жаль, вам доведеться розібратися в цьому самостійно, тому що меню камер цього рівня сильно розрізняються.
2. Увімкніть режим VR і не відключайте його, якщо працюєте без штатива.
   Увімкніть режим придушення вібрації на об'єктиві (якщо він передбачений). якщо ви знімаєте в умовах слабкої освітленості або вам складно тримати камеру нерухомо, це режим дозволить уникнути ворушіння камери і допоможе отримати різкі знімки. Вимикати цей режим варто тільки в тому випадку, якщо ви знімаєте зі штатива, оскільки весь сенс цієї функції полягає в тому, щоб позбавити вас від необхідності мати штатив. ^[3]
3. Виділений перемикач на D2H; наведений символ позначає матричний експозамір на всіх камерах Nikon.
   Використовуйте матричний експозамір. пояснення необхідності використання матричного виміру експозиції виходить за рамки цієї статті, тому просто скажемо, що це дуже розумна система, яка дозволяє правильно оцінювати експозицію в більшості випадків. У професійних камер для цього є окрема кнопка. У камерах середньої категорії необхідно затиснути кнопку при повороті основного регулятора і дочекатися, поки з'явиться значок матричного експозамера. У простих дешевих камерах ця настройка криється в меню, але ви можете пропустити цей крок, тому що, швидше за все, ваша камера за замовчуванням використовує матричний експозамір.
4. Найкраще використовувати постійний автофокус AF при зйомці рухомих об'єктів, оскільки він відстежує переміщення і підлаштовується під нього, але і для зйомки нерухомих предметів цей режим підійде (Nikon D2H + Nikon 55-200 мм VR).
   Переведіть камеру в режим постійного автофокусу (C). у цьому режимі камера буде фокусуватися постійно при напівнатисненій кнопці спуску затвора і зможе врахувати рух об'єкта зйомки. Цей режим підходить і для зйомки нерухомих предметів. (Не варто забивати собі голову іншими режимами фокусу. Покадровий автофокус (S) марний при зйомці рухомих об'єктів, оскільки як тільки камера фокусується, фокус фіксується і залишається незмінним. Ручне фокусування використовується вкрай рідко; камера нечасто виходить з ладу настільки, що перестає фокусуватися самостійно, але навіть якщо це і трапляється, у видошукачі ви все одно не будете бачити, вдалося вам навести фокус чи ні.)

   • На всіх камерах . Якщо у вас є важіль A-M (або A/M-M, де A/M — це автофокус з миттєвою ручною корекцією), переведіть його в режим A або A/M .
     Встановіть важіль в режим A або M/A, якщо він передбачений.
   • На професійних камерах . На передній частині камери праворуч від об'єктива є регулятор з трьома значеннями: C, S і M. переведіть його в положення C.
     Регулятор C-S - M на дорогих камерах; встановіть його в положення С.
   • На всіх інших камерах . У вас може бути схожий регулятор в цьому ж місці, у якого буде два положення — AF (автофокус) і M (Ручний фокус). Переведіть його в положення AF. Вам знову доведеться скористатися меню, щоб знайти Налаштування постійного автофокусу.
     Якщо у вас є регулятор AF-M, переведіть його в положення AF, потім пошукайте в меню Налаштування постійного автофокусу.

Метод4З 4:

Зйомка

1. Увімкніть камеру і не вимикайте її . як і всі цифрові і плівкові дзеркальні камери, ваш фотоапарат зануриться в режим очікування, коли ви не будете ним користуватися, і так він практично не буде споживати енергію. Необхідність включати камеру, коли ви помітили щось цікаве, може перешкодити вам вчасно зробити хороший кадр.
2. Вийдіть на вулицю і пошукайте об'єкти для зйомки. ця тема виходить за рамки цієї статті, але на WikiHow є статті, присвячені розвитку фотографічних навичок — наприклад, " як навчитися фотографувати краще» .
3. Не використовуйте цифровий видошукач, навіть якщо він є у вашій камері. весь сенс цифрової дзеркальної камери полягає в тому, щоб користуватися оптичним видошукачем, а не дивитися на цифровий екран, який не встигає за переміщеннями камери. Крім того, використання цифрового видошукача означає відмову від технологічної швидкої системи автофокусування, відточеної до досконалості за останні двадцять років, і перехід до повільної і неточної системи фокусування дешевої відеокамери. Якщо ви не хочете втратити цінні кадри або отримати нерізкі знімки, використовуйте оптичний видошукач, а не екран камери.
4. Виберіть режим експозиції. якщо у вашої камери є кнопка MODE, можна змінити режим зйомки, затиснувши цю кнопку і прокрутивши головний регулятор до положення, в якому на верхньому екрані і в видошукачі з'явиться значок потрібного режиму. У менш дорогих камерах цей режим можна переключити за допомогою більш зручного регулятора на верхній панелі фотоапарата (зліва від видошукача). Основні режими у більшості камер однакові, і Вам варто знати лише про три.

   • Програмний автоматичний режим (P). у цьому режимі камера автоматично налаштовує діафрагму і витримку. Користуйтеся цим режимом постійно, особливо для роботи при нормальному освітленні. Так, це повністю автоматичний режим, і ви чули, що це буде накладати обмеження на ваші можливості творчого самовираження, однак все це дурниці, особливо враховуючи той факт, що автоматичні настройки легко скорегувати за допомогою основного регулятора на задній панелі камери. Тому якщо камера вибирає витримку 1/125 при діафрагмі f / 5.6, ви можете змінити налаштування на 1/80 при f/7.1 або на 1/200 при f/4.2 і так далі до тих пір, поки не дійдете до максимальних або мінімальних значень.
     Автоматичний режим, який використовувався при зйомці цього кадру, підходить для більшості ситуацій.
   • Режим пріоритету діафрагми (A). цей режим дозволить вам регулювати розкриття діафрагми (зазвичай це робиться за допомогою додаткового регулятора на передній панелі камери; якщо у вас немає цього диска, використовуйте основний регулятор на задній панелі), і камера підлаштує витримку під вибране значення діафрагми. В основному цей режим використовується, якщо потрібно регулювати глибину різкості. При широко розкритій діафрагмі (при невеликих значеннях числа під знаком дробу, наприклад, f / 1.8) глибина різкості буде маленькою (тобто у фокусі виявиться менша кількість деталей зображення), а витримка — короткою. Це дозволяє домогтися розмиття фону на портретних знімках . Маленька діафрагма (f / 16 і більше) дасть більшу глибину різкості і буде вимагати більш довгої витримки.
     Режим пріоритету діафрагми дозволяє отримати маленьку глибину різкості і розмити фон або зробити зворотне. Цей знімок був зроблений об'єктивом 55-200 мм VR при фокусній відстані 200 мм з діафрагмою f / 5.6.
   • Режим пріоритету витримки (S). цей режим дозволить задавати значення витримки за допомогою основного регулятора (значок з'явиться у видошукачі), і камера автоматично підбере потрібне значення діафрагми. Користуйтеся цим режимом, якщо вам необхідно "зупинити момент" (наприклад, при зйомці спортивного заходу або будь-якого рухомого об'єкта) або якщо ви фотографуєте на телеоб'єктив, який вимагає короткої витримки, необхідної для запобігання ворушіння камери.
   • Інше. На камерах початкового рівня і середньої категорії у колеса регулювання є положення Auto.Не використовуйте цю функцію. вона схожа на програмний автоматичний режим, але не дозволяє коригувати автоматичні настройки вручну і включає спалах, коли ви про це не просите. З цієї ж причини не варто використовувати сюжетні режими зйомки (портрет, пейзаж, нічна зйомка і так далі). Якщо ви хочете перенестися в 1976 рік, можете спробувати повністю ручний режим (M), але в інших випадках причин використовувати його майже немає. ^[4]
5. Налаштуйте баланс білого. це важливіше, ніж всі інші налаштування. людське око автоматично компенсує тони різних типів освітлення: білий здається нам білим майже в будь-якому освітленні, навіть якщо цей білий знаходиться в тіні (тоді він набуває блакитний відтінок), під лампою розжарювання (в цьому випадку у нього з'являється помаранчевий тон) або якщо його висвітлюють не зовсім звичайні джерела світла, які можуть змінювати свій відтінок навіть кілька разів в секунду. Цифрова камера сприймає кольори такими, якими вони насправді є, тому потрібно налаштовувати баланс білого, щоб кінцеве зображення виглядало природним. ^[5]
   
   у більшості камер передбачена кнопка WB. Утримуючи її, і прокрутіть основний регулятор. Ви повинні розрізняти наступні налаштування:

   • Хмарно і в тіні (значок хмари і картинка, що зображує будинок, відкидає тінь). Використовуйте цю настройку, коли знімаєте на вулиці, навіть якщо ви працюєте під яскравим сонцем. Режим "в тіні" трохи тепліше «ніж» хмарно"; спробуйте використовувати ці налаштування в різних умовах, щоб зрозуміти, що вам більше підходить.
     Навіть під яскравим сонцем режим «в тіні», який використовувався для цього знімка, дозволить домогтися теплої природної картинки (Nikon D2H і 50 мм f/1.8, широко відкрита діафрагма).
   • Auto (позначений буквою а). При цьому режимі фотоапарат спробує налаштувати баланс білого автоматично. Іноді це призводить до появи занадто холодних відтінків; деякі кажуть, що для розробників цифрових камер точне відтворення всіх відтінків колірної гами важливіше, ніж хороше фото. ^[5] з іншого боку, ця функція може виявитися корисною при зйомці у вкрай дивному освітленні на зразок ртутних ламп або при роботі зі змішаними джерелами освітлення. Нові камери краще справляються з визначенням джерела світла, ніж старі.
   • Денне світло (значок Сонця). Цей режим найбільше підійде для зйомки під прямими променями сонця. Тим не менш, іноді з цими налаштуваннями кольори виходять занадто холодними.
   • Лампа розжарювання та флуоресцентна лампа (значки лампочки і флуоресцентної лампи). Цей режим балансу білого слід використовувати для зйомки в приміщенні з штучними джерелами світла. Однак можна відмовитися від цього режиму, тому що в приміщенні зазвичай нудне освітлення, і найкраще знімати на вулиці. Але цей режим може стати в нагоді і для зйомки поза приміщенням — якщо встановити режим флуоресцентної лампи, небо придбає глибокий синій відтінок.
     Ці типи балансу білого зроблені для того, щоб компенсувати штучне освітлення, проте їх можна використовувати і для досягнення певного художнього ефекту (Nikon D2H і бюджетний об'єктив 18-55 мм).
6. Не зловживайте спалахом. Якщо ви хочете отримати щось краще, ніж бліді фотографії з вечірки, уникайте зйомок в приміщенні, при яких ви змушені використовувати спалах «в лоб». Ідіть на вулицю - там більше можливостей працювати з природним освітленням. З іншого боку, компанія Nikon розробила відмінні спалахи (чого варта одна тільки швидкість синхронізації — 1/500, і це на старих камерах!). Їх можна використовувати при зйомці на природі для заповнення тіней — наприклад, для того, щоб уникнути тіней під очима, Якщо ви фотографуєте на яскравому сонці.
7. Встановіть значення ISO. ISO-це показник чутливості сенсора до світла. Низьке значення ISO означає невелику світлочутливість, яка дає мінімум шуму на знімку, але вимагає більшої витримки (а, як відомо, утримати камеру в руках на довгій витримці не так-то просто), і навпаки. Якщо ви знімаєте при яскравому денному світлі, встановлюйте мінімальне значення ISO (зазвичай це 200, але багато камер дозволяють встановлювати і 100).
   
   є швидкий спосіб визначити, яким має бути значення ISO. Візьміть фокусну відстань Вашого об'єктива (наприклад, 200 мм) і помножте його на 1,5 (для всіх камер, крім D3, D4, D600, D700 і D800). Якщо ви використовуєте об'єктив зі стабілізатором (що ми Вам дуже рекомендуємо) і працюєте з включеним стабілізатором (що ми Вам також дуже рекомендуємо), розділіть отримане число на 4 (наприклад, ви отримаєте 75). Як правило, слід вибирати значення витримки не менше, ніж отримане число (тобто 1/80 секунди або 1/300 для об'єктивів без стабілізатора). Збільшуйте значення ISO до тих пір, поки не досягнете гарної картинки при таких коротких витримках.
   
   у більшості камер значення ISO встановлюється затисненням кнопки ISO і поворотом основного регулятора. Ви побачите значення ISO на екрані (на одному або на обох). Власникам камер D3000, D40 і подібних доведеться шукати ці налаштування в меню.
8. Якщо все піде добре, камера сфокусується на потрібному предметі сама.
   Щоб сфокусувати камеру, натисніть кнопку спуску затвора до середини. якщо вам пощастить, камера сфокусується на потрібному предметі (область фокусування в видошукачі буде відзначена маленькими прямокутниками). Коли предмет опиниться у фокусі, в нижньому лівому кутку видошукача з'явиться зелена точка. Однак в деяких випадках такий сценарій не працює.

   • Об'єкти, зміщені від центру кадру . Якщо об'єкт зйомки знаходиться далеко від центру кадру, у фокусі може виявитися зовсім не те, що ви хочете. Якщо вам потрібно зберегти композицію, спочатку наведіть фокус на потрібний предмет, а потім затисніть кнопку AE-L/AF-L, перемістіть камеру, щоб скомпонувати кадр, і зробіть знімок. Таким способом зручно знімати портрети: сфокусуйтеся на очах, зафіксуйте фокус, скомпонуйте кадр.
     Кнопка фіксації автофокусу дозволяє сфокусуватися на об'єкті в центрі кадру, а потім змістити об'єктив, не збивши фокус.
   • Об'єкти зйомки, перед якими є інші предмети . Більшість камер спробує сфокусуватися на предметі, який знаходиться найближче до об'єктива. Це зручно, але не у всіх випадках. Щоб вирішити цю проблему, вам потрібно буде налаштувати автофокус по одному датчику (не переплутайте це з покадровим фокусом). Це дозволить вам вибирати, на чому повинна сфокусуватися камера, і не дасть їй робити це самій. Щоб налаштувати такий режим автофокусу, найчастіше потрібно перегорнути дві сотні пунктів меню в фотоапараті (якщо тільки у вас не професійна камера, де для цієї функції виділена окрема кнопка — тоді натискайте її до тих пір, поки на екрані не з'явиться значок маленького квадрата). Після того як ви вибрали автофокус по одному датчику, використовуйте диск регулятора на задній панелі, щоб вибрати точку фокусування.
     На цьому знімку гілка в нижній частині кадру розташовується ближче до камери, ніж птах. Щоб камера не сфокусувалася на гілці, фокус був налаштований вручну (Nikon D2H + 55-200 мм VR).
   • Дуже погане освітлення . У цьому випадку вам доведеться фокусуватися вручну. Переведіть об'єктив в режим M (або включіть цей режим в камері, якщо Ви користуєтеся традиційними об'єктивами AF або AF-D). Візьміть кільце фокусування і поверніть його. Звичайно, якщо ваша камера «зависла» і не може фокусуватися, ви не зрозумієте, вдалося вам сфокусуватися чи ні. Якщо на ваш об'єктив нанесена шкала, що враховує відстань до предмета зйомки, ви можете припустити, на якій відстані знаходиться предмет, і налаштувати об'єктив відповідним чином. Так ви навіть зможете уявити, що знімаєте на Voigtlander Vito B 1954 року випуску.
   • Деякі камери відмовляються працювати з певними зум-об'єктивами при максимальному наближенні. Таке буває у D300 в поєднанні з об'єктивом 55-200 мм VR. ^[6] якщо таке трапилося з вами, прокрутіть кільце фокусування у зворотний бік, сфокусуйтеся і потім поверніть кільце фокусування у вихідне положення.
9. Зробіть знімок. краще зробити два-три знімки; не відпускайте кнопку спуску затвора (ви ж перевели фотоапарат в режим серійної зйомки, чи не так?). В такому випадку, якщо вас спіткає невдача і один або два знімка вийдуть змазаними, у вас буде ще з чого вибрати, навіть якщо ви встановили занадто велику витримку для фокусної відстані Вашого об'єктива.
10. Переконайтеся, що на знімку немає проблем з експозицією. Наприклад, на цій фотографії крило лебедя переекспоновано.
    Перегляньте отримане фото на екрані камери. переконайтеся, що на знімку немає пересвічених або недосвічених місць (якщо такі є не є частиною вашого задуму), а потім...
11. Кнопка компенсації експозиції. Це одна з найважливіших функцій камери.
    Використовуйте функцію компенсації експозиції. експозицію можна компенсувати за допомогою кнопки + / - поруч з кнопкою спуску затвора. Це одна з найважливіших функцій цифрових дзеркальних камер. Хоча система експозамера у камер Nikon високотехнологічна, вона не завжди може правильно врахувати умови зйомки (і вже точно вона не може оцінити зображення з художньої точки зору), і в цих випадках система компенсації експозиції змушує камеру скорегувати експозицію на потрібну кількість ступенів.Щоб налаштувати компенсацію експозиції, затримайте відповідну кнопку і повертайте основний регулятор або вправо (щоб зробити знімок темніше) або вліво (щоб зробити фотографію світліше). Якщо сумніваєтеся, як вчинити, краще залиште знімок недоекспонованим. Пересвічені області неможливо відновити за допомогою постобробки, а з недосвіченими ділянками працювати набагато простіше (це, правда, додасть знімкам шуму, але в цілому кадр вдасться зберегти).
12. Фотографуйте до тих пір, поки не отримаєте зображення, які вам сподобаються. можливо, вам буде потрібно коригувати експозицію і баланс білого в залежності від мінливого освітлення, тому час від часу переглядайте знімки на екрані камери.
13. Перенесіть фотографії на комп'ютер. Навчіться основам постобробки в таких фоторедакторах, як GIMP або Photoshop: як змінювати контрастність, чіткість, баланс кольору і так далі. Але не розраховуйте робити свої знімки цікавими тільки за рахунок постобробки.